Коли ж він заарештує Дон-Кіхота, тоді нехай його звільняють хоч триста разів.
— І проте, — сказав священик, — за цим разом вам не слід його брати, та він і не дозволить цього, скільки я розумію.
Кінець-кінцем, священик говорив так переконливо, а Дон-Кіхот поводився так божевільно, що квадріери були б ще божевільніші, якби не зрозуміли, чого йому бракує. Отже, вони вирішили дати йому спокій і навіть перейняли на себе роль примирителів між цирульником і Санчом, які й досі ще завзято сперечалися. Кінець-кінцем, квадріери, як представники правосуддя, полагодили справу так, що обидва були якщо не раді, то хоч задоволені. Вони помінялися сідлами, а попруги та вуздечки залишили без заміни. Щодо шолома Мамбріна, то священик потай від Дон-Кіхота віддав цирульникові вісім реалів і дістав від нього розписку в одержанні цих грошей та зобов'язання не правити нічого за цей обман.
Отже, в корчмі запанували мир та спокій, і вона здавалася вже не місцем чвар, немов табір Аграмантів, як казав Дон-Кіхот, а місцем миру.
Минуло вже два дні, як наше вельможне товариство жило в корчмі. Всім здавалося вчасним виїздити, і вони почали обмірковувати, яким чином звільнити Доротею й Фернанда від потреби їхати з Дон-Кіхотом до його села начебто в справі повернення принцесі королівства Мікомікона. Нарешті, всі спинилися на плані, який, не турбуючи Доротеї з Фернандом, давав разом з тим священикові й цирульникові змогу повезти Дон-Кіхота і спробувати вилікувати його від божевілля.
Вони змовилися з одним селянином, який на той час випадково проїздив мимо, щоб він дав їм свій віз, запряжений волами. До цього воза вони пристосували зроблену з дерев'яних прутів клітку, де міг досить зручно поміститися Дон-Кіхот. Кінчивши цю роботу, дон Фернандо з товаришами, квадріери й корчмар, усі під проводом священика, наділи маски й передяглися в різні вбрання так, що Дон-Кіхотові вони здалися б іншими людьми, ніж ті, яких він звик бачити в замку.
156
