— Дайте мені злізти, сеньйоре ліценціате, бо не личить, щоб така поважна особа йшла пішки, а я їхав на коні.
— На це я ніяк не можу пристати, — відповів священик. — Лишайтесь на сідлі, ваша величність, бо верхи ви чините такі великі діла й подвиги, яких за наших часів піде ще не чувано, а мені, недостойному священикові, дозвольте сісти на мула ззаду котрогось із сеньйорів, якщо це їм не заважатиме, і мені буде здаватися, що я рицар і іду на коні Пегасі[1] або на зебрі славетного мавра Мусарака, що й досі спочиває зачарований у великім горбу Сулема поблизу великого Комплута.
— Правда ваша, сеньйоре ліценціате, — сказав Дон-Кіхот, — і я знаю, що моя сеньйора принцеса, з любові до мене, накаже своєму зброєносцеві дати вам сідло, а самому сісти ззаду, якщо витримає мул.
— Думаю, що витримає, — відповіла принцеса, — я знаю, що моєму зброєносцеві не треба навіть наказувати, бо він людина дуже ввічлива й чемна і не дозволить духовній особі йти пішки, тимчасом як вона може їхати верхи.
— Так воно і є, сказав цирульник і, злізши з сідла, запросив сісти в нього священика, що не дав себе довго просити.
Цю мить мул двічі так вихонув задом, що переляканий цирульник покотився, не дбаючи вже за свою бороду, що впала на землю, і, прикривши обличчя обома руками, почав скаржитись, що йому вибито всі зуби. Дон-Кіхот, побачивши, що борода без щелепів і без крові лежить окремо від цирульника, сказав:
— Це велике диво! Йому збило й зірвало з обличчя бороду так, ніби її хто зголив.
Священик, щоб уникнути небезпеки, якою загрожувала його намірам борода, що відкрила цирульникове обличчя, швидко схопив її і, побігши до маесе Ніколаса, притиснув його голову до своїх грудей і причепив бороду. При цьому він увесь час бурмотів якісь слова, які, за його поясненням, були заклинанням, щоб приростити бороду. Причепивши бороду на своє місце, священик одійшов, і зброє-
——————
- ↑ Пегас — міфічний крилатий кінь.
123
