але не натякував і словом на нещасний випадок з ковдрою, що трапився з ним у корчмі, куди він так не хотів заїздити. Він розповів також, що його пан, якщо дістане сприятливу відповідь від Дульсінеї, подбає про те, щоб стати імператором, як вони погодилися між собою, і що панові це не важко буде зробити, бо він відважний і міцний у руках. Коли це станеться, Дон-Кіхот одружить його (бо на той час він неодмінно вже буде вдівцем) з однією з панянок королеви, спадкоємниці величезних та багатющих земель на твердому грунті без будьяких островів чи острівців, яких він тепер уже не хоче мати.
Санчо казав це все так упевнено, втираючи раз-у-раз ніс, і так придуркувато, що священик і цирульник ще більше дивувалися з божевілля Дон-Кіхота, яке було таке велике, що вплинуло й на мозок цього бідолахи. Вони не хотіли пояснювати йому його помилки, бо вона не шкодила його сумлінню, і вирішили лишити її при ньому, сподіваючись і далі розважатися його теревенями. Отже, вони порадили йому молитися за здоров'я свого пана, який, дуже ймовірно й можливо, не в довгім часі стане імператором, чи, щонайменше, архібіскупом або якоюсь іншою вельможною особою.
― Сеньйори, — сказав на це Санчо, — якщо доля поверне так, що моєму панові спаде на думку стати не імператором, а архібіскупом, хотів би я знати, чим у такому разі винагороджують мандрівні рицарі своїх зброєносців.
— Вони звичайно дають їм, — відповів священик, — або багату парафію, або дають керувати церквою з великими прибутками, не кажучи вже про пожертви, що дають зиску не менше.
— Але для цього треба, — відповів Санчо, — щоб зброєносець був неодружений або, принаймні, вмів прислужувати підчас меси. А я ж, нещасний, і одружений, і не знаю навіть першої літери абетки. Що станеться зо мною, якщо моєму панові заманеться бути архібіскупом, а не імператором, як то водиться звичайно серед мандрівного рицарства?
— Не турбуйтеся, друже Санчо, — сказав цирульник. — Ми порадимо вашому панові, звернемося до його сумління
102
