ім'я, з якого видно було б, чим був кінь, поки ще не належав мандрівному рицареві, і яке нагадувало б те, чим він є тепер. Йому здавалося, що після зміни становища господаря і ім'я коня мусить змінитися на нове — славетне та гучне, що пасувало б до його нового призначення та нової праці. Отак вигадавши, обміркувавши, приклавши, відкинувши та ще вигадавши багато імен, він, кінець-кінцем, назвав його Росінантом[1]; це ім'я здавалося йому гучним і змістовним.
Отак добравши собі до вподоби ім'я коневі, ідальго хотів і собі дати ім'я. На ці роздумування пішов ще тиждень і нарешті він назвав себе Дон-Кіхотом. Проте, згадавши, що Амадіс не задовольнився самим ім'ям Амадіса, а додав до нього ще ім'я свого королівства та рідного краю, бо хотів їх уславити, і тому назвався Амадісом Гальським, наш рицар подумав, що слід і йому додати до свого імени назву свого рідного краю. Отож він і назвав себе Дон-Кіхотом Ламанчським, що, як здавалося йому, вказувало на його походження та вславляло його батьківщину. Почистивши зброю, зробивши шолом, назвавши коня, він побачив, що тепер йому треба тільки знайти даму серця і закохатися в неї, бо мандрівний рицар без кохання однаково, що дерево без листя й без соку. Він казав собі:
— Мабуть, я зустрінуся з якимнебудь велетнем, як це звичайно трапляється з мандрівними рицарями, одразу ж скину його з коня або розрубаю, або візьму в полон. Тоді конче треба мати даму, до якої його можна послати. Він увійде, схилить коліна перед моєю коханою і скаже принижено й покірно: „Я, велетень Каракульямбро, господар острова Маліндранія. Мене переміг на поєдинку рицар Дон-Кіхот Ламанчський, якого ще мало славлять, і послав до вашої милості, щоб ваша величність користувалася мною по своїй волі“.
Як же зрадів наш рицар після такої промови, а найбільше, коли знайшов, кого обрати дамою серця! Кажуть, що в сусідньому селі жила вродлива сільська дівчина, в яку
——————
- ↑ Ім'я Росінант складається з двох іспанських слів — rocin — кінь і antes — попереду, себто кінь, що є попереду, — найкращий кінь.
7
