та як ловко закінчує: „Рицар Сумного Образу“. Правду кажу, що ваша милость — справжній чорт і все вміє.
— В моєму фаху, — відповів Дон-Кіхот, — треба все знати.
— А тепер, ваша милость, напишіть на другому аркуші наказ про трьох ослят і підпишіть його так виразно, щоб усі пізнали ваш підпис, побачивши його.
— Згода, — сказав Дон-Кіхот і, написавши, прочитав таке:
Ваша милость, пані небого. Одержавши це, ви повинні віддати моєму зброєносцеві Санчові Пансі трьох ослят з п'яти, що я лишив удома під вашим доглядом. Цих трьох ослят наказую видати на сплату за трьох таких самих, що я одержав від нього. Після видачі ослят наші розрахунки з ним вважаються закінченими. Написано в Сієрра-Морені, двадцять другого серпня цього року.
— Нехай буде так, — сказав Санчо, — а тепер підпишіть, ваша милость.
— Підписувати не треба, я тільки поставлю свій розчерк, і цього досить не тільки для трьох, а й для трьохсот ослят.
— Цілком здаюся на вашу милость, — відповів Санчо. — Дозвольте мені осідлати Росінанта і благословіть мене, бо я хочу поїхати зразу ж, не чекаючи дурниць, які робитиме ваша милость. А там я скажу, що бачив їх стільки, що більше й не треба.
— Але я хочу, і так треба, щоб ти хоч побачив мене голого. Я зроблю при тобі два або три десятки безумств; це забере не більш як півгодини. Побачивши їх на власні очі, ти зможеш божитися твоїм спасінням, що бачив і ті, про які захочеш додати. І запевняю тебе, що хоч би скільки ти казав, а я зроблю більше.
— Сеньйоре, — крикнув Санчо, — я не хочу бачити вашу милость голого: це нагонить на мене велику тугу, і я не зможу втримати сліз. А тепер я не в силі вже плакати, бо в голові мені ще повно сліз, які я пролив над своїм ослом цієї ночі, і я не зможу починати знову. Якщо ваша милость хоче показати мені кілька безумств, робіть їх одягнений та виберіть найкоротші і найзручніші. Адже я
97
