леної захланною царською полїтикою, в реві гармат звалили з себе народи Росії тяжку мару, яка душила нас протягом столїть.
Московський нарід перебрав державну керму в свої руки. Ми твердо віримо, що московський нарід в своїй державній полїтицї пірве з московською традиційною полїтикою „собиранїя зємель“ на перекір тому, що заповів уже в його імени Мілюков; що московський нарід не піде шляхом найстаршої демократії Европи і не змагатиме нас і далї держати на становищі Ірляндії, а відкриє нам змогу самим порядкувати в нашій хатї.
Ми стоїмо за мирне співжитє зі всїма народами в світї, не лиш з московським і польським, але заразом гуртуємо наші сили, щоб бути готовими відстояти своє право на вільне життє від усїх, хто гадає, що ми, наше поколїннє, родившись у ярмі, маємо в ярмі й сконати.
В українських інтелїґентських кругах досить широко розповсюджена поплутана оцїнка самостійництва. Перед війною в пресї на російській Українї про самостійництво, яко таке, не писало ся зовсїм, а зате досить енерґічно пропаґувала ся Д. Донцовим так звана „австрійська орієнтація“. В сутї річи ся орі-
