ся. Се з рештою знаходить собі виправданнє в тій молодости сього розвитку, а через те і в „чистій науковости“ сього питання.
А про те, чи хоч-би й наперекір сьому, розвиток сей дає вже себе знати і в полїтичнім життю. Певна, науково видкрита тенденція дальшого розвитку України причинила ся-б до яснїйшого зрозуміння життєвих завдань ріжних полїтичних сил суспільства, усунула-б марну їх трату і тим самим прислужила ся б до швидчого культурного, в широкім значінню слова, її зросту.
„Самостійна Україна“ в наші часи перетворюєть ся з питання „чисто наукового“ на полїтичне, життьове; брак наукового його розвязання дає себе відчувати вже зараз дуже болюче.
Російська полїтична революція в дальшім своїм розгонї безперечно поставить на порядок денний і се питаннє. Можна, звичайно, жалкувати, що питаннє так і досї лишаєть ся питаннєм, та зарядити сьому можна лише ширшою науковою працею. В усякому разї се буде зроблено, бо мусить бути зроблено, і буде зроблено тим швидче, чим питаннє втратить свій академічний характер, чим швидче воно стане питаннєм полїтичного життя.
А се тепер станеть ся швидко.
