Воно було охрещене у нас „неістнуючим питаннєм,“ неістнуючим для тих, хто в полїтичнім українськім життю не брав участи, хто до Р. У. П., а далї до тих партій, які видала з себе Р. У. П., не належав.
Як воно було для нас важне, про се невтаємничені в партійне життє Р. У. П. можуть тут і там знайти лиш неявні натяки. Як приклад сього наведу тут кілька рядків з моєї розвідки, присвяченої Росії, як державній цїлости, що вийшла у Львові в 1905-ім роцї під тодїшним моїм псевдонїмом Ол. Вишневський „На переломі“. В примітцї, що тягнеть ся на сторінках 74-77, читаємо:
В шаленім зрості продукційних сил промислового району України, і в нім передовсїм, чи властиво в тих підвалинах, на яких він полягає та в обставинах, які його супроводять, слїд шукать обґрунтовання передчасно ославленного питання „самостійної України“.
До останнїх часів „самостійна Україна“ була питаннєм не актуальної полїтики, а, сказати-б так, чистої науки. Для певного розвязання його бракувало не лиш ґеніяльної голови, але й перед усього матеріялів. Розвитком продукційних сил України, о скілько знаю, нїхто (за виїмком одного, здаєть ся, Яснопольского) особливо не цїкавив ся і науковим обробленнєм сього питання не займав
