руху зроблять і без нього все, щоб ошельмувати український самостійницький рух на підставі „ябед“ Юркевича і К⁰, на підставі кличів за „благо всєго міра, за общеє дєло“ і т. далї.
І серед наших людей єсть чимало таких, що не розуміють дїяльности Союза визволення України, що вірять безсоромним наклепам. Вірять ще й тому, що Союз визволення України не відповідає нїчого на „ябеди“ і очорнювання.
„Союз визволення України“ мовчить не тому, що він не може себе виправдати, а тому, що він не має в чім виправдувати ся. По війнї потягне він до громадського суду тих, хто його шельмує тепер, і певен, що громадський суд ошельмує наших нїкчемних Кочубеїв. Час війни — час дїла, а не судів, і дїло, вже зроблене „Союзом визволення України“, само говорить за себе. Не всї його бачать ще вповнї, але не за горами вже час, коли „Союз визволення України“ зможе виступити перед українським громадянством з повним звідомленнєм про свою дїяльність.
А поки що тим, хто уміє полїтично думати, подаємо під розвагу ось що:
„Союз визволення України“ є безпосередним продовженєм полїтичної дїяльности нашої першої справжньої полїтичної партії — „Революційної Української Партії“ (Р. У. П.).
