ція українського інтелїґента третьої формації ще не покінчила ся, але характеристична його прикмета служеннє свому власному народови відбила ся в ньому з повною силою. Отже коли третя інтелїґенція мас органїчні звязки з українською нацією, коли вона є заступником українського народу, єдино свідомою частиною української нації, то стерно національного корабля належить їй. Годї через те казати, нїби маса українського суспільства не має нїчого спільного з остатньою формацією своєї інтелїґенції — українська інтелїґенція є само суспільство у мінїятурі, стремлїння суспільства — се стремлїння інтелїґенції, пориви інтелїґенції — се пориви й симпатії цїлого суспільства.
А коли так, то ми стаємо око в око з питаннєм: „Коли українська інтелїґенція є, коли вона заступник суспільства, коли вона бореть ся, то чому ми не чуємо про сю боротьбу, не бачимо наслїдків її і навіть нїчого не відаємо й про те, за що власне бореть ся нова інтелїґенція?“
Годї ось тут докладно відповісти на всї оті питання. Одно можна сказати, що первозвістника сучасного полїтичного українства — Шевченка не зрозуміло анї його власне поколїннє, анї поблизькі до нього. Коли Шевченко своїми стражданнями й смертю освятив шлях боротьби за волю полїтичну, національну та економічну українського народу, то по-
