Сторінка:Міхновський М. Самостійна Україна (1917).pdf/15

республики перемінив ся нинї на правного тирана, якому належить ся необмежоване право над життєм і смертю кожного з Українцїв. Царський Закон з 17 мая 1876 року наложив заборону на саму мову спадкоємцїв Переяславської констітуції і вона вигнана з школи й суду, церкви й адмінїстрації. Потомство Павлюка, Косинського, Хмельницького й Мазепи вже збавлене права мати свою лїтературу, свою пресу: йому загадано навіть у сфері духовій працювати на свого пана. Таким чином українська нація платить „данину“ не тільки матеріяльними добрами, але навіть психіку та інтелєкт її експльоатують на користь чужинцїв. І не тільки панує над Україною цар-чужинець, але й сам Бог зробив ся чужинцем і не вміє української мови. Просвіта занедбана, культура знївечена і темрява панує скрізь по Українї. І через 247 років па Переяславській конституції „вільний і рівний“ Українець відграє ще гіршу ролю нїж калишнїй ілот, бо в ілота не вимагали принаймнїй інтелєктуальної „данини“, бо від ілота не вимагали любови й прихильности до своїх гнобителїв, бо ілот розумів свій гнїт, Українець же тільки: відчуває його. Така то є логіка подїй і такі її наслїдки. І от посеред таких лихих обставин ми зійшли ся до купи, ми згромадили ся ув одну сїмю, перейняті великим болем та жалем до тих страджань, що вщерть наповнили народню душу і — хай навпаки логіцї