і визволення зрабованої волї, то чи так стоїть питаннє про фізичні і матеріяльні засоби для осягнення нашої мети?
Наші суперечники кажуть, що логіка подїй, напрям і течія життя з непереможною силою пруть до повного вимирання, до повного винародовлення нашої нації.
Над нами висить чорний стяг, а на йому написано:
„Смерть полїтична, стерть національна, смерть культурна для української нації?“
Се не є самі слова: зміст їм відповідає.
Коли в української держави відібрано право бути державою, то поодинокі члени колишньої республики позбули ся усїх елєментарних полїтичних прав людини. Колишнїй український республиканець має меньше прав нїж нинїшнїй найостатнїйший московський наймит. Правительство чужинцїв роспоряджаєть ся на території колишньої української республики наче в завойованій свіжо країнї! висмоктує остатнї сили, висмикує лїпших борцїв, здирає остатнїй гріш з бідного народу. Урядовцї з чужинцїв обсїли Україну і зневажають той люд, на кошт якого годують ся. Непокірливі тубольцї погорджують ся невимовно, а небезпечні з них засилаються на Сибір. Законами росийської імперії зневажаєть ся право совісти, погорджуєть ся право свободи особистої, ганьбить ся навіть недоторканість тїла. Колишнїй протектор української
