Сторінка:Міхновський М. Самостійна Україна (1917).pdf/11

дипльоматичним шляхом, як Польща, а злучаючись з московською монархією, не поступила ся анї одним з своїх державних або республиканських прав, і устрій московської монархії для української держави був зовсїм байдужний. Переяславська конституція була стверджена обома контрагентами: народом українським і царем московським на вічні часи. Московські царі чи імператори не виповнили своїх обовязків по конституції 1654 року і поводять ся нинї з нами так, наче Переяславська конституція нїколи й не істнувала. Вони чинять з нами так, наче наша нація зрекла ся своїх державних прав, віддала ся на ласку російським імператорам і згодила ся подїлити однакову долю з Росіянами, що самі обрали собі царів. Але наш нарід нї сам, нї через своє правительство нїколи не давав такої згоди і нїколи не зрікав ся прав, що належать ся йому по Переяславській конституції. Через те Переяславська умова єсть обовязкова для обох контрагентів: монархії московської і республики української на підставі засади, що нїяка умова не може бути знищена або змінена однобічньою волею одного контрагента без виразно висловленої згоди другого. Через те „Единая недѣлимая Россія“ для нас не істнує! Для нас обовязкова тільки держава московська, і всеросийський імператор має для нас меньш ваги нїж московський цар. Так каже право! Та в дїйсности нїякої ваги