змарніле, худорляве, з довгим горбатим носом та довгою, попелястою від сивини, шорсткою й кучерявою бородою. З-під завивала, вздовж обличчя, звисали теж довгі попелясті кучері, а обабіч горбатого носа, під чорними насупуватими бровами палали гарячим вогнем великі, як найтемніша ніч чорні очі й вдивлялися в просторінь з віковічним ніби, безмежним та проникливим смутком. Пристрасній тузі цих очей відповідав і вираз тонких та блідорожевих уст, що в гущавині просивої бороди безугавно, безперестань в'юнилися в замріяних або гірких усмішках чи промовляли нечутними шепотами до порожнього поля, до небесної блакиті, до непорушних буків і дубів, до гамірної столиці, що луною свого гамору аж сюди сягала. Сидячи на бильцях позолоченої балюстради, затінком гаю укритий від сонячної спеки, з босими своїми ступнями в плитких сандалах, що коливалися над землею, перебираючи худими, зчорнілими пальцями рам'я свого пояса, з полум'янистим своїм поглядом та похилою спиною, чоловік цей був за живе втілення знущання й погорди до тіла та вічної, що в глибинах грудей буяла, бурі духа. Це був єврей.
Яким чином цей чужоземець став тут за побірця святого податку? Всі сучасники його легко могли б відповісти на це. Рим комашився з чужоземців, а серед них була й чимала кількість багатіїв таких як Монобаз, також єврей, що безнастанно збільшував свої багатства пильним розвитком
