з того, що з-посеред едомітів Пріск був завеликого й визначного можновладця, бо про будь-які його злі чи жорстокі вчинки вона ніколи не чувала. Отож з ляку перед ім'ям римського претора? Як, він виглядає? На вигляд він мусить бути страшний, погляд мусить мати блискавичний, руку залізну й плямами крови вкриту, а може… скидається він більш на лютого лева чи на хижого, могутнього орла, ніж на людину? Тремтячи знову, увіходила вона до присінку будинку, що над його чотирикутньою колонадою зносилося відкрите небо, а на підлозі з сірого мармуру яснів гостинний, з багряних літер викладений, веселий напис: „Просимо до господи!“
Хоч Гельвідій Пріск мався за значного вельможця, а Фанія походила з сенаторського високого роду, проте їхній будинок не належав до найбагатших та найпишніших у Римі. В минулому їхніх родів як також і в їхній власній згодності й спорідненості з духом предківщини, полягали причини того, що стіни не обтікали тут з золота, чари й миски не виблискували діямантами, меблі не вкривали, такі ж як золото й діяманти дорогоцінні, єдвабні тканини. Не було тут також і гурми невільників найрізноманітніших племен та ступенів, ані безнастанного галасу бенькетів, де струмками лилося вино, весело брязкотіли підкидувані кості,
