Сторінка:Міртала.djvu/37

побіля безлічі різних занять і справ. З середини хатин дочувалося хуркання веретен і скрипіння ткацьких верстатів; розлягався стук інструменту, що ним били по залізу; видніла сила похилених над мистецькою оправою в бронзу кольорового шкла або над шліфуванням і вирізьбленням дорогоцінного каміння; задушний запах пахкої трави й коріння викривав існування виробу різних пахощів. Де-не-де на відкритім, але тіснім, просторі безліч люду змішувала з соломою величезні купи глини й переробляла їх, працьовито обтопцьовуючи ногами, у високі стоси цегли; деінде знову крутилися з лопотінням колеса й гарчало каміння ганчарів; оподалік громади гаптарів похиляли плечі над кроснами, а в їхніх руках, що безнастанно то зносилися догори, то знову опадали, блискотіли різнобарвні, переважно золоті й срібні, нитки. Трохи далі були чинбарні, де вироблювали різної тонкоти й кольору шкіри; а ще далі, огидні з вигляду та паху, рідини, що стікали по стінню та порогах, свідчили й про наявність фарбярень. З кількох брудних і понурих шинків вибухав назовні галас грубих голосів та пах щонайгіршого питва, а довкола них громадився, йдучи на заробітки до міста або повертаючи звідти, горластий натовп носіїв. Носіїв, сирійців та євреїв була сила, особливо в цьому місці, де на жовтих хвилях Тибру затримувалися кораблі, наладовані різними товарами, привезеними сюди