Сторінка:Міртала.djvu/33

Transtiberim — це була чотирнадцята дільниця міста Риму, де зносилися два пригорки: Янікульський та Ватиканський. На тому боці Тибру, на сімох первісних, що вважалися немов за його колиску, пригорках скупчилися всі святощі, пишнота й міць столиці; тут же містилися й розлогі громадські садки, що носили назву цісарського й Агріпиного, а оповиті ними вілли вельможців вкривали верхів'я й схили двох пригорків передмістя густою прозеленню, де ясніли там-десь сніговобілі, величні арки й склепіння брам, що провадили поза межі міста. Також тут у стіп Янікульського пригорку, на вузенькій, оточеній пригорб'ям та берегом річки, простороні, просто Германікової арки, що, немов пишна застіжка, защібала Остійську вулицю, що спускалася з Авентіну, сіріла безліччю низеньких будиночків та частина Затибрянської дільниці, де замешкували виключно сирійці та євреї. Місце це відрізнялося від інших частин міста не лише розміром своїх вулиць та будинків, а й своєрідною, властивою лише йому їхньою архітектурою, а передовсім виглядом людности, що тут мешкала. І на тому боці річки були вбого та тісно забудовані місця; наприклад те, що звалося Субура, мало вузенькі вулички, а будинки з такими розколинами, що їхній загрозливий стан збуджував острах переходнів. Проте, то були будинки високі, іноді на шість поверхів заввишки, прикрашені колонами, де цеглу й