розпаленілої юрби. Пропхавшися з неабиякими труднощами крізь густозалюднені й величними будівлями оточені Тускулянські вулиці, він проминув дров'яний базар, повний п'яної, гультяйської юрби, обійшов великий цирк, що над ним акробат, подібний до яскраво обпіреного птаха, рівноважився по високо розтягненій шворці, і вузенькими тихими вже завулками дійшов до Авентіну, де мереживом своєї колонади та барвами вимальованої Артемідором фрески яснів Цестіїв кружґанок.
Тут було тихше, ніж деінде. На вулицях, що перетиналися довкола кружґанку, не розставлювано бенькетових столів й не галасували бенькетники; в кружґанку ж проходжувалося кілька людей, що з них котрийсь найвищий та найкремезніший мав просиву бороду, темного плаща й спокійне, хоч рясно зоране в зморшки обличчя. Переходень, що йшов із форуму, зупинився й наставив ухо в бік прохожалих кружґанком людей. Вони також якось небавом зупинилися поблизу нього. Молодий і свіжий голос запитував:
— А тепер, Музоніє, скажи нам, що є відвага?
Стоїк, обпершись плечима об колону та склавши руки на грудях, відповів:
— Відвага, Епіктете, є доброчин, озброєний до оборони справедливости. Вона не є потвора, що кидається в пориві зажерливости й барбарства задля насичення, ярування та пихи, але наука про людське право, що навчає відрізняти те, що слід
