Цісар Веспасіян ще не прибув. Чи палахкий Гельвідій, що стисло дотримувався літери права, дасть дозвіл розпочати ігрища за цісаревої відсутности? Фаніїна постава й обличчя були спокійні, але її серце під м'якими згортками сніговобілої тканини билося раптовно. Звертаючись до юнака, що стояв позад неї, вона сказала тихенько:
— Чи не міг би ти, Артемідоре, добутися до виходу й передати від мене Гельвідієві доручення, що я тобі звірю?
— Спробую, паньматко, — жваво відповів маляр. — Що маю сказати від тебе твоїй дружині?
— Скажи йому, що прохаю його… пам'ятати за нашого малого Гельвідія…
Артемідор, шанобливо й низько вклонившись, вийшов з преторської ложі, вбираючи в себе очі котроїсь із молодих дівчат, що оточували Фанію, та палкі погляди багатої Фульвії, що він її, по короткому зв'язку, що мав, проте, в Римі великий розголос, кинув був уже рік тому. Ця красива й висока з уродження дружина багатого й старого відпущенця пишноту своїх строїв та повабливість нехованих цілком зальотів виставляла напоказ у тій власне трибуні, де Елій Ламія гучними, що мов нічим не журились, веселощами звертав на себе загальну громадську увагу. З того часу, як котрийсь із цісарських синів спокусив і вимкнув у нього дружину, став він за нагоду до безлічі розмов, зацікавлень, співчувань і глузувань. Знав
