вояцької зброї, або бурхливих гомонів суперек вільного народу, що користував тут із ужитку щонайважливішого права своєї волі. Впервині, Октавіян-Август зужив цього місця на громадські видовища, що бавили й прихиляли до нього бурхливий і пристрасно пожадливий вражінь натовп. З того часу військові вправи й огляди відбувалися тут, як і колись, але нарід не обирав уже нікого на жадні високі уряди. Всі вони скупчилися тепер в одній, найвищій, голові. За імператора або за головного військового привідцю, диктатора, консула, трибуна, цензора був цісар. Імення інших, поменших, вітри, що надлітали з Pallatium, привівали до людського вуха й слухняно повторювали їх на Септах людські вуста. Натомість дуже часто Септи шумували зрадуваними втішеними з ігрищ юрбами, що принаджувано їх хлібом, з безтямною інколи щедробливістю сипаним їм із цісарської долоні…
Побудований за Августа великий Фламінський шлях широкою смугою сунув під лісовою зеленню Помпейських садків, на краю Септів сполучався з Широкою вулицею й через неї впливав до надра столиці. При кінці його, немов випростаний стрункий велетень, понад прозелень садків та під небесні блакиті зносився сніговобілий Августів надгробок з величезною золотою кулею, що нерухомо жевріла під блакиттям.
Як музичний акорд, що одногучно відповідає іншому акордові, в чималій віддалі від надгробку
