запонами; крамничні колони виставляли на загальний огляд незлічимі багатства й сліпуче миготіння східніх килимів і тканин, грецького посуду, золотого, срібного, вирізуваного, мальованого, олександрійського шкла й кришталю, різноманітно пофарбованого та в різноманітні фігури злитого; дорогоцінні сорти дерева, мозаїки, коштовного каміння, перлів, бурштинів, оніксів, агатів, келепів, слоневої кости, обернених на чудові утвори столярського, різьбярського та золотарського мистецтва.
Такий вигляд мала сьогодні частина колишнього отого Тарквінієвого лану, що колись золотився й шемрів засіваним на королівські потреби збіжжям. Але другу його частину, звитяжний нарід, що колись стяв до щенту й шпурнув у річні вири царське збіжжя, призначив був на виконання найважливіших чинностей свого громадського життя: на військові огляди або вправи та на ради, що обирали консулів, диктаторів, цензорів, трибунів, преторів, едилів, одне слово всіх тих, хто з народньої волі й вибору мав правувати державними урядами та керувати людською долею. Цю частину присвяченого Марсові лану обтинав з одного боку Тибр, з другого, подібні вже тепер до лісу, Помпейські й Лукульські садки; з третього — вулиця Широка (wia lata), що простягалася побіля підніжжя Квірінальського пригорку. Місце це мало назву Септів і являло собою відкритий та просторий майдан, колись по береги повний брязкоту
