приношену, обдерту туніку, з простоволосою, лише йно вкритою лісом чорного, розпатланого волосся, головою. Всі злидні й муки тіла та душі прозирали з його зчорнілого, схудлого, позначеного кривавими рубцями, обличчя; з його запалих очей, із стемнілих повік, з блідих вуст, що мали вимучений, але непохитний обрис, буяло суворою, незломною, невдоволеною пристрастю. Стояв правцем на казальниці. Запалі його лиця полум'яніли, він роздивлявся навкруги палкими очима та, похилившись трохи назад, розпростер, мов крила, руки. В ту ж мить, заки промовець здолав ще вигукнути першого свого викрику, що здавалося ридав йому в високо задвижілих грудях, зачинилися з голосним грюком, мерехтючи блисками мідяних оздоб, прудко й щільно високі божничні двері.
Назовні було тихо й ясно. Срібний півмісяць, виринувши цілком з-за темних цісарських садків, світив на темноблакитному небосхилі в оточенні безлічі миготливих зірок. Затибрянська дільниця із схилами своїх двох пригорків, вкритих темною гущавиною садків і де-не-де просвітлими білиною стінами літніх помешкань багатіїв, з громадкою низеньких і улогих будинків, ще юрмилися у стіп одного з пригорків, спала, і поснулі, здавалося, навіть були щільно позамикані шинки та довколишні житла сирійців. За річкою, що стиха шумувала, на семи своїх пригорках, зносячи у височінь
