Менохім зійшов на терасу і, побачивши зброю, що її Йонатан поволі підіймав з землі, здригнувсь і зупинився. І по його обличчі промайнули також ляк і огида, та швидко зникли. Йонатан підвівся й спершись плечима об стіну з урочистою повагою й суворим голосом сказав до Менохіма:
— Тут був Юст. Казав він мені, батьку, що поганини сами ганьблять Беренічину безчільність. Чому ж з-помежи нас не знайшлося нікого, хто б сміливим словом спробував стати на заваді спокусі, що затруює душі наших жінок? Не одна з-посеред єврейських дівчат, батьку, захоче піти в тропі за Беренікою!..
Внизу кілька свіжих жіночих голосів гукало на Мірталу. Дівчина прудко збігла із сходів і перед хатніми дверима впала в обійми кількох дівчат, що, хапаючи її за руки, обіймаючи її стан і шию засипали її запитами й негайно хотіли забрати з собою.
— Наші мати заборонили нам повертати без тебе, бо ти є втіха їхніх очей, і вони не можуть довго обійтися без своєї hoszeb! — показуючи сніговобілі зуби з щирим усміхом говорила рудоволоса Лія, наймолодша Сарина дочка.
Найстарша з сестер, висока, в жовтій з пишним пасом сукні, зграбна Рахіль, з гордовитим, отіненим чорною косою чолом, поважно пестувала долонею вогнисте волосся нижчої й молодшої за неї дівчини.
