якнайбільш цього зв'язку, бо вбачають у ньому велику для себе славу й чималі для нашої батьківщини користі; інші ж убогі, змучені, залякані, подібні до кротів, що риються попід землею.
Йонатан не відповів нічого й запав у глибоку задуму. Юст не полохав її та, вдивляючись у приятелеве обличчя, надаремно, здавалося, шукав у ньому смутними своїми очима бодай якихось слідів лагідних його молодощів.
Нараз, на верхній частині сходів, що видніли з тераси й провадили з нижньої до горішньої кімнати, з'явилася Міртала. Випростана й задумана, з тим спокоєм у поставі й рухах, що, здавалося, злинув на неї з грецьких та римських статуй, вона в одній, піднятій трохи, руці тримала прикрашену в зелень і повну овочів миску, а в другій, спущеній вздовж сукні, — дзбан з червоної глини. Вся в огнистих кучерях, що огортали її біле обличчя й щупляві рамена, зі спущеними віями, зупинилася вона перед Юста й Йонатана.
— Мої батько, — промовила, — виходячи сьогодні з дому, наказали мені, Юсте, почастувати тебе, коли, ти прийдеш, овочами й вином. Ось маслини, фіники, мигдаль, інжир і вино, що на нього спромоглася наша господа.
Сказала це тихенько, з легенькою та привітною усмішкою на вустах і, не зводячи на обох чоловіків очей, хотіла вже піти собі. Але її затримав раптовий Йонатанів порух. Рвучко, голосом, що
