Сторінка:Міртала.djvu/152

Цю сторінку схвалено

— Кажи, — вимовив Йонатан.

— Хочу говорити за тих, що ви їх називаєте перевертнями та зрадниками. Багаті, ознайомлені з елінською й римскою цивілізацією та з устроєм римської держави, Агріпа, Йосип та інші такі, як вони, гадають, що боротьба з могутнім Римом є за шаленство, що провадить малу Юдею до останньої згуби. Тому вони погодилися з усім тим, проти чого ви, зухвало поважившися, призвели до зруйновання столиці й нашого храму.

Глумливий усміх блукав по блідих Йонатанових губах.

— Чи маєш ти певність, Юсте, що їхнє погодження з Римом має своє джерело в їхній турботі за рештки жалюгідного існування краю й нашого народу? Чи не засліпила їх швидше велич Риму? Чи не причарували їх бляски й розкоші, заборонені вірним визнавцям нашої віри, неприступні синам нашої сплюндрованої землі, що з них вони користуватися можуть тут досхочу? В палацах їхніх повно мальованих і різьбляних людських і звірячих подоб, їхні столи вгинаються під чужоземними ласощами, римські тоги пишно оповивають їхні постави, на римських ліжницях солодко вилежується їхнє тіло. Йосип Флавій приймав багаті подарунки від Неронової підложниці, а Веспасіян обдарював його величезними маєтками; Агріпа отримав одібране у Береніки Халкідійське царство, а вона взамін на це…