почала вдивлятися в когось, що стояв по тому боці загородки. Хоч і стоячи в затінку, Гелій звернув би тут на себе увагу кожного, хто б лише його запримітив. Грецькі хітони надибувано тут так само зрідка, як і римські тоги. А він же ще мав на собі хітона з тканини, що своїм кольором нагадувала аметисти, а довге каштанове волосся м'якими хвилями спадало йому аж до стану, отінюючи біле, тендітне дівоче обличчя. Важко було відгадати відразу, до якої він належав статі; але Міртала впізнала його з першого ж погляду. Вона бачила його часто й у кружґанку, й у Фаніїному будинку, знала, хто він такий, кому служить і навіть як йому було на ім'я. Здивовання, радість, турбота змінювалися в її обличчі. Молодий грек, тільки-йно Сарині дочки зникли, обачно роздивився навколо та, відриваючись плечима від загороди, що на неї він недбало й на позір ледачо до цього часу спирався, прудко перейшов вузьку й брудну вуличку.
— Нарешті, — почав він, — розлетілися перепілки, що так довго щебетали коло тебе отією вашою дивовижною, бридкою мовою. Адже не міг я при них віддати тобі того, що через мене присилає тобі мій пан, Артемідор.
На його долоні з'явилася записана табличка. Він подав її Мірталі, що жадібно простягла до неї руку та враз і відхопила її. Вона тремтіла, а з її обличчя, здавалося, зникла вся кров аж до останньої краплі.
