не любовним, то таким, що своє перводжерело мало в любовному почутті, здалася йому за неможливу. А втім, коли він подивився на рій низьких, темних будиночків єврейської дільниці, коли до його грудей долетіла смердюча задуха, що густою парою оповивала підніжжя Янікульського пригорку, очі йому виповнилися виразом жалю. Швидким рухом вийняв він з-за свого убрання облиту ствердлим воском табличку й золотим стилем (гострячком) писав на ній якусь хвилину, потому поглядом і рухом голови закликав до себе Гелія. Довговолосе хлоп'я, стомлене та знетерпливлене, прибігло відразу, і ледве Артемідор тихенько почав до нього говорити, зосереджена увага намалювалася на тямовитому його обличчі. Метким поглядом стежив він рухів свого господаря, що, простягши руку, показував йому на єврейську дільницю та на якісь посеред неї напрямки й поворотки. Потім подав йому записану табличку.
— Ти бачив її не одного разу в кружґанку та в Фаніїному будинкові. Чи впізнаєш її?
Молодий грек хитнув, потверджуючи головою:
— Відшукаєш її?
Той спозирнув задирливо й у насмішкуватому усміхові показав свої сніжні зуби.
— Я чекатиму на тебе вдома. Відповідь принесеш мені. Не барись.
Перед Менохімовою хаткою стояла купка молодих дівчат, що, пообіймаючись руками, стиха
