Сторінка:Міртала.djvu/131

Цю сторінку схвалено

— Та обурили б супроти себе всіх, що пропадають в Римі за малярським мистецтвом… — додав Кар.

— За заподіяну йому образу римські жінки зчинили б бунт, як і тоді, коли їм Катон заборонив носити золоті манелі, — оповиваючись у єдвабну з широкими рукавами одіж та м'якенько вкладаючись на канапі, докінчив білий, гарний, ледачий Стел.

В преторському домі Артемідор довго розмовляв з Фанією й розповів їй за образу, заподіяну вчора Мірталі гардеробницею, єгиптянкою Хромією. За годину пізніш Хромія, що їй загрожено зниженням на нижчий щабель домової обслуги, почала голосно ускаржуватись та пащекувати, отжеж на це ніхто не зважав, бо важливіші сторазово справи заклопотували преторську родину. Напередодні, Гельвідій на бенкеті в Pallatium'і, за цісарським столом гостро посперечався з міністром скарбу Клавдієм етруським, старим сирійцем, відпущенцем, що завдяки облудному й спритному розумові та східньому підслужництву досягнув найвищих двірських посад і, принижений, гнучкий, покірливий, служив уже сьомому підряд цісареві. Поміж цим царедворцем та Гельвідієвим ще батьком, старим і незломним республіканцем, існувала глуха ворожнеча, що, одного разу вибухнувши, закінчилася падінням та загином другого.