приязни тому, кого несено в ношах. В втім, як звичайно о-захід сонця, рух римськими вулицями починав угамовуватися, бо більшість мешканців міста перебувала вже по своїх домівках і засідала до найголовнішої денної поживи. Заморожене молоко й паштет з пташачих печінок, що Кая Марція нашвидку спожила коло Остійської брами, малися за prandium (підвечірок), що по ньому чекала ще десь на неї достатня або й розкішна coena або вечеря. Сьогодні, зрештою, не могла вже вона побачити роблених на Марсовому полі приготовань до троянських ігращ, бо вечоріло надто швидко, а її ноші в завороті до Юнонового храму затрималися ще раз, і з-за піднесеної запони вихилилася приоздоблена в бурштин жіноча голівка та, прикликавши якогось мимоходня, зайшла з ним у довгу гутірку.
В золотих і рожевих відблисках поблизького вечору, в принишклих гаморах рибного базару та єврейської дільниці, що комашилася за річкою, наприкінці вулиці, що починалася з-під Остійської брами й була під цей час уже майже порожня, Артемідор затримався й стояв, спираючись плечима на вирізьблені карнизи Германікової арки, повернувшись обличчям до міста, де вгорі, в напрочуд чистому й прозорому повітрі, позапалюване світло, здавалося, змагається з прозорими тінями. Неоподаль під темним склепінням арки затримався також і мовчки стояв Гелій, молоденький
