Сторінка:Міртала.djvu/115

велика втома, що не дозволяла на довгі розмови, але ж і думкам не перешкоджала й надалі змучувати змучену вже голову. Він уважно, вперто роздивлявся по всіх кутках малої кімнатки й позначалося, що спомини дитинства та перших молодощів ринули струменями до його пам'яті, що в його серці змагалися за першенство дві, цілком не подібні до себе, минувшини. Менохім мовчав також і вдивлявся в прибраного сина чуло та разом і збентежливо. Міртала подала їм миску з водою, що в ній вони вимили собі руки, а потім миску з наїдками та глеки, що з них до глиняних чарок налили вони собі вина. Йонатан занедбав розглядання по кімнаті й почав зорити очима кожного її поруху. Зараз, коли вона трохи відійшла після перебутих цього вечора хвилювань та запопадливо й тихо вешталася біля столу, той, хто знав її раніш, міг би спостерегти в ній деякі витончені зміни, що отжеж надавали їй подоби, дивно якось з її оточенням неузгідненої. Нещодавно кожний ще відразу впізнав би в ній єврейку, мешканку єврейської Затибрянської дільниці; тепер же в її рухах, постаті, навіть у виразі її обличчя було щось неспостережне, від чого дхнуло якимсь іншим світом, немов луною далекої якоїсь музики. Її вогнисте волосся, що сплутувалося раніш в необорну гущину й важким вінком оповивало голову, тепер спадало їй на шию й плечі у єдвабистих, хвилястих кучерях. Споловіла її сукня