Серед загальної мовчанки Сімеон запитав у Міртали, з чим вона прийшла й чого бажала. Зашарівшись, мов огнем зсипана, спустивши очі, бо ніколи ще не насмілювалася вона спозирнути в Сімеонове обличчя, Міртала розповіла про своє доручення. Сімеон, подумавши якусь хвилинку, звернувся до дружини:
— Саро, дай дівчинці все, що маєш в своєму домі найсмачнішого та найпоживнішого… Налий у глек найліпшого вина, вийми зі скрині найм'якшу постіль… Нехай підкріпиться й спочине оборонець Сіону… Енохів товариш.
Потім до Міртали:
— Скажи тому, що сьогодні станув край вашого порогу (нехай боже благословенство товаришує в дорозі кожному його крокові й кожній хвилині його життя), що позавтрьому, негайно по захід сонця, скликані будуть до божниці Моаде-Ель святі збори щокращих членів kehili (громади), де бойовник і мандрівник розповість за свої бої й мандрівки. А зараз візьми те, що до рук твоїх вкладе Сара, та й іди в спокої!
Невбарзі Міртала вже повернула до батьківської оселі і, ставлячи на столі миски й дзбани, що ними Сара обділила не лише її, але й котрусь із своїх дочок, услуговувала двом чоловікам, що поринули в мовчазній задумі. По перших вибухах привітань, по перших коротких та уривчастих визнаннях, Йонатан змовк. На ньому позначалася
