— Коли якийсь поганин прийшов до Гіллеля, прохаючи його, щоб з'яснив йому Ізраелеву віру, Гіллель відповів: „не роби поблизькому твоєму того, чого не хочеш, щоб тобі роблено“. А нашим мудрецям в Ябуе задля пояснень нашої віри незабаром уже й цілих років не вистачатиме…
— Не роби поблизькому твоєму того, чого не хочеш, щоб тобі роблено! — з гіркотою переказав Сімеон. — О Горіє! Горіє! А якже ж ото з нами чужі народи чинили!
— Грішні вони є — це запевне, — відповів Горій, — але Гіллель казав не раз також: „не осуджуй поблизького свого, доки не зважиш, що саме керувало його серцем та думкою“!
— Поблизького! — вигукнув Сімеон. — Нехай цього менту правиця споконвічного порохом на порох розсипле кістки мої, якщо я колибудь найменую грека чи римлянина своїм поблизьким!
Лагідний Горій жвавим проте рухом підвівся зі стільчака.
— О, Сімеоне, — скрикнув він, — нехай вуста синів наших ніколи не перекажуть вдруге слів, що ти-йно сказав!
— Вуста й серця наших синів, — уже майже скрикнув Сімеон, — з покоління в покоління переказуватимуть їх; але, далебі, Горіє, м'якосердна Гіллелева наука провадить тебе й таких, як ти, впрост до перекинчицтва!
