а Мигалевскій спаливъ мѣсто Бубно̂въ,[1] знѣвечивъ ворохобнико̂въ и прибувъ у Переяславъ. Тодѣ злапали ко̂лькохъ головныхъ ворохобнико̂въ и вырядили ихъ у Кієвъ, а иншихъ переняли козаки Бруховецкого.
Въ вереснѣ прийшовъ во̂дъ царя наказъ вырядити въ Гадячь усѣхъ злапаныхъ ворохобнико̂въ съ переяславского полку, а въ Кієвѣ лишити то̂лько двохъ и покарати ихъ на смерть того самого дня, коли каратимуть у Гадячѣ останнихъ. Усѣмъ воєводамъ наказано лапати ворохобнико̂въ, котри̂ повтѣкали и выряжати ихъ до гетьмана. Присланому зъ Москвы гонцю Бруховецкій жалився на воєводу Вердеревского за те, що не поприсылавъ до него злапаныхъ ворохобнико̂въ, а позакидавъ ихъ въ тюрму, зъ во̂дко̂ль вони, хто єго знає, якою стежкою повтѣкали. „Я мѣркую собѣ, говоривъ гетьманъ, що треба зруйнувати усѣ ти̂ мѣста, котри̂ обурилися, що бъ ихъ и слѣду не було“. Имовѣрно, Бруховецкій по̂дъ мѣстами розумѣвъ тутъ окрѣплени̂ замки и говоривъ таке, по̂дладжуючись по̂дъ Москву и знаючи, що для неи любо буде таке чути.
Переяславски̂ ворохобники, котри̂ лишилися цѣлыми, по̂сля того, якъ Щербатовъ полонивъ ихъ головныхъ товаришѣвъ, заперлися въ Борышѣвцѣ,[2] але змушени̂ були незабаромъ во̂дто̂ля выйти, бо Щербатовъ гонивъ за ними. Вони рушили въ Золотоношу и тамъ засѣли. Щербатовъ обложивъ ихъ и державъ въ облозѣ ажь до жовтня.
Ото жь коли Переяславцѣ пересиджували въ Золотоношѣ, ти̂ ватажки ихъ, котри̂ не далися въ руки Щербатову, вдалися до Дорошенка и прохали йти швидше вызволити обложенцѣвъ. У Дорошенка тодѣ власныхъ силъ було омаль; во̂нъ по̂славъ у Крымъ до хана, повѣдомляючи єго, що теперь найпридатнѣйша година побити Москву, примусити лѣвобережну Украину во̂дректися во̂дъ Московщины и прилучити єѣ до Туреччины. Дорошенко запевнявъ хана, що все козацтво не долюблює Бруховецкого и зъ разу во̂дречеться во̂дъ него, якъ то̂лько побачить въ своєму краѣ орду. Ханъ послухався и вырядивъ до Дорошенка орду въ 20.000 чоловѣка по̂дъ урядомъ своихъ брато̂въ салтано̂въ Нуредина, Маметъ-Гирея и Салометъ-Гирея.
