Те жь саме промовили за Методіємъ и инши̂ духовни̂, хоча деяки̂ выпили зъ мирянами; бо мабуть трохи побоювалися. А єпископъ далѣ мовивъ: „Такого гетьмана и боярина намъ не треба. Во̂нъ забравъ въ свои руки всю власть, самовластно забиває въ колодки старшинъ, та запроваджує въ Москву, а тутешнимъ людямъ не такъ страшно вмерти, якъ попасти въ засланє. Полковнико̂въ зсаджує, а новыхъ настановляє безъ во̂йсковои рады. Я певный, що й правобережни̂ украиньски̂ мѣста охоче бъ по̂шли по̂дъ царя, та жахаються Бруховецкого“.
Печерскій архимандрита додавъ во̂дъ себе:
„Зъ гетьманьского во̂йска козаки руйнують наши̂ монастырски̂ маєтности мѣжь Кієвомъ, а Бѣлою-Церквою, а селянъ грабують го̂рше нѣжь ворогъ. Мы писали до гетьмана, та во̂нъ байдуже собѣ, не дали намъ обороны“.
Полковникъ Дверницкій ще въ Москвѣ замысливъ по̂дпустити гетьману жука и теперь ставъ по̂длабузнюватися до Фролова и сего жь дня розмовлявъ зъ нимъ самъ на самъ. Во̂нъ выхвалявъ єпископа Методія и духовеньство, а на гетьмана злорѣчивъ. „Єпископъ, мовивъ Дворецкій, выряжавъ у Чигиринъ усовѣщувати людей, що бъ повинилися и пристали по̂дъ руку царя. Чигиринцѣ на те прихильни̂, та й Дорошенко казавъ, що бувъ бы тому раднѣйшій, та коли жь боиться гетьмана: голову єму зниме, або въ Москву зашле“.
Другого дня, се бъ то 4. мая Методій приѣхавъ до Шереметева и говоривъ: „Боярине! вели окрѣпляти Кієвъ и инши̂ украиньски̂ мѣста. Велике лихо скоиться, менѣ про се довѣвъ чернець, котрого я посылавъ у Полтаву“.
„Яке лихо? спытавъ воєвода: гетьманъ-бояринъ, и старшина, и полковники, и всѣ козаки вѣрни̂ великому державцю, то съ чого жь лихо скоиться?“
Єпископъ во̂дповѣвъ: „И въ Запорожѣ и въ Полтавѣ колотнеча йде; а Запорожцѣ съ Полтавцями живуть приязно, мовъ чоловѣкъ зъ жѣнкою. Гетьмана усѣ не долюблюють и старшина, и полковники, и козаки. За те не долюблюють, що ставъ чинити на власну руку. Въ Переяславъ, Полтаву и въ Миргородъ понасылавъ самовластно полковнико̂въ безъ рады, нехтуючи старосвѣцки̂ права. Багацько значныхъ козако̂въ позасылавъ у Москву зъ одного злорѣча“.
