Цѣлували царя въ руку, а за тымъ дякъ промовивъ, що царь велѣвъ спытати у всѣхъ, чи здорови̂ вони?
Гетьманъ и єго поѣзжане подякували низькимъ поклономъ; а тодѣ дякъ заявивъ цареви, що гетьманъ чоломкається съ царемъ подарунками; тыми подарунками було: двѣ гарматы, во̂добрани̂ у неприятеля; срѣбна булава, котра належала наказному гетьману Яненку и во̂добрана у него по̂дъ Бѣлою-Церквою; арабскій жеребець въ турецко̂й кульбацѣ, прибрано̂й въ дороги̂ самоцвѣты; турецкій канчаръ зъ самоцвѣтами; 89 полоненыхъ Поляко̂въ и 40 чабаньскихъ воло̂въ на царску пекарню. Для царскихъ сыно̂въ Олексѣя, Федора и Семена були инши̂ подарунки: першому, саадакъ, лубя[1] съ чорного оксаміту, гаптована золотомъ и срѣбломъ, зъ ґузиками съ червоныхъ самоцвѣто̂въ и турецкій жеребець: Федорови, рыдванъ оббитый сукномъ вишневои краски и шестеро запряжныхъ коней; а Семенови, двоє сивыхъ коней.
На то̂мъ ско̂нчилася церемонія повитаня. Гетьманъ съ поѣзжанами попереднимъ чиномъ вернулися до свого двору, куды у слѣдъ нихъ прибувъ „степенный ключникъ хлѣбенного двору зо̂ столомъ“.[2] Полковники зустрѣли єго на долѣшнёму рундуцѣ, а гетьманъ на середнёму. Ключникъ звѣстивъ, що привѣзъ во̂дъ царя ѣду и напоѣ. Гетьманъ вклонився до землѣ. Отаке постачанє харчѣвъ вызначало, що царь запрошує гостей нѣ бы до себе на обѣдъ. Розо̂стлали насто̂льникъ, постановили миски, тарѣлки, положили срѣбни̂ ложки и ножѣ, якъ звычайно водилося, приймаючи посло̂въ чужинныхъ.
Гетьманъ обѣдавъ зъ нѣжиньскимъ протопопомъ, генеральною старшиною и полковниками. Останнимъ подавали обѣдъ по другихъ ко̂мнатахъ. Пили вина и меды. Частувавъ ключникъ и по̂дносивъ здоровлє. Всѣ пили стоячи и промовляючи довгій царскій титулъ. Такимъ ладомъ пили и за здоровлє трохъ царскихъ сыно̂въ. По тодѣшнёму звычаю ввѣчливости, ти̂, котри̂ обѣдали, выхваляли царску ласку, выявляли своє задоволенє и подяку. День бувъ по̂стный. Стравы були все зъ рыбы: зъ осетрины, бѣлужины; були смажени̂ карасѣ, щучина; були пироги, сластьоны до меду.