Мотовило̂вка була въ рукахъ у Поляко̂въ, та не що давно, съ початку червня овруцкій полковникъ Децикъ, котрый привернувъ по̂дъ царску руку усе Полѣсє, а теперь сидѣвъ у Хвастовѣ, за по̂дпомогою самыхъ мешканцѣвъ, во̂дбивъ у Поляко̂въ Мотовило̂вку и привернувъ єѣ до царя. Бруховецкій, забравши Мотовило̂вку, выхвалявъ передъ царемъ Децика за розумного, ревного и хороброго царского слугу. А кієвскій воєвода Чаадаєвъ обписувавъ Дециковыхъ козако̂въ за настоящихъ розбишакъ и нарѣкавъ на гетьмана, що во̂нъ не росправляється зъ ними. Одначе розладъ мѣжь Чаадаєвымъ и гетьманомъ заразъ же й ско̂нчився, бо Чаадаєвъ тодѣ жь таки упрохавъ царя, взяти єго зъ воєводства. Новымъ воєводою у Кієвъ прислано замѣсць Чаадаєва, князя Микиту Львова.
Новый воєвода спостерѣгъ, що и управа и оборона Кієва стоять недобре: въ харчахъ для людей недостача, окрепы мѣста не залагоджени̂ якъ слѣдъ; на грошѣ вельми скнаро; а служащи̂ безъ перервы втѣкають. Таки̂ непорядки чулися и по иншимъ украиньскимъ мѣстамъ: зъ Нѣжина и съ Переяслава воєводы нарѣкали на недостачу харчѣвъ для людей и втѣканя ратнико̂въ.
Велено було въ по̂вденныхъ московскихъ околицяхъ назбирати вызначену ко̂лько̂сть запасо̂въ хлѣба и переправити на харчѣ ратнымъ царскимъ людямъ въ Украинѣ. Але селяне, котрыхъ вырядили во̂двезти хлѣбъ, покинули єго на дорозѣ, а сами̂ повтѣкали. За такимъ становищемъ не можлива рѣчь була, царскими ратниками зъ лѣвобережнои Украины, дати по̂дмогу Бруховецкому, котрый стоявъ въ Мотовило̂вцѣ.
Выникши̂ въ само̂й Польщѣ справы, зъ разу перевернули течію во̂йсковыхъ справъ на Украинѣ. Давна неприхильно̂сть короля Яна-Казимира до великого коронного маршала Юрія Любомирского, перейшла теперь на ворогованє. Королева Людвика пильнувала, що бъ престолонаслѣдникомъ королю, вызначено єи родича, француского принца Конде: проти сего вельми суперечивъ Любомирскій, котрый и безъ того не долюблювавъ королеву. И королева и паны, котри̂ ворогували
