євничи̂ засобы и добули сто̂лько пороху, що обложенцямъ на цѣлый ро̂къ бы єго стало.
Чернецкій ощадивъ житє Ставищанъ, але покаравъ ихъ тымъ, що наказавъ, абы вони за своє житє зложили выкупъ татарскимъ солтанамъ. Въ Ставищѣ розставивъ Чернецкій два полки жовнѣро̂въ, ажь доки не ско̂нчиться во̂йна на Украинѣ, а до того ще пограбувавъ у Ставищѣ дзвоны за те, що Ставищане дзвонили ними на ґвалтъ, скликуючи поспо̂льство на бо̂й съ Поляками.
На силу вже 21. жовтня ст. ст. Бруховецкій и думный дворянинъ Хитрово, що перебувавъ при гетьманѣ, вырядили Косагова на по̂дмогу въ Умань зъ во̂ддѣломъ вояко̂въ, яки̂ ще не встигли повтѣкати. Але Чернецкій й Тетера, упоравшись зъ Ставищемъ, перестрѣли Косагова и не пустили єго до Уманя. Мусѣвъ Косаговъ запертися въ Медвинѣ.[1] Тутъ зъ лубеньскимъ полковникомъ Гамалѣєю просидѣли вони цѣлыхъ чотыри тыжднѣ, одбиваючись во̂дъ ворого̂въ. А Тетера порався надъ Лисянкою, де сидѣли съ частиною во̂йска прилуцкій полковникъ Горленко и генеральный бунчужный, колишній полтавскій полковникъ Грицько Вытязенко; вони благали по̂дмоги у Бруховецкого, а во̂нъ змагався, що нѣкимъ запомогти, людей у него омаль. Правда, вырядили до нихъ стольнико̂въ зъ ратниками, але си̂ привели ледви ко̂лька сотень, бо царски̂ вояки повтѣкали дорогою. Украиньски̂ полки були ще ранѣйшь розстановлени̂ по иншихъ мѣстахъ; черниго̂вски̂, кієвски̂ и овруцки̂ полчане оберегали Кієвъ и єго околицѣ. Стародубскій полкъ вартувавъ на межѣ во̂дъ Гомеля,[2] частину во̂йскъ выряжено въ низъ по днѣпровому побережу по̂дъ Чигиринъ и Черкасы, а на правобережно̂й Украинѣ козаки держали залоги по мѣстахъ, по̂длегшихъ по̂дъ царя, въ Жаботинѣ, Ведмедо̂вцѣ, Старобурьѣ, Смѣло̂й; съ Чигириньского боку: въ Во̂льшано̂й, Млѣєвѣ, Тарасо̂вцѣ, Медвинѣ, Лисянцѣ; съ Корсуньского боку, стережучи во̂дъ Чернецкого; та въ Обуховѣ зъ Бѣлоцерко̂вского боку. Всѣ отси̂ залоги були переважно зъ лѣвобережныхъ козако̂въ по̂дурядныхъ Бруховецкому. Самъ гетьманъ перебувавъ у Каневѣ, зъ невеличкою частиною украинь-