нємъ; ото жь нема нѣчого дивного, що повстанцѣ, хочь и горяче були певными въ своѣй твердости, але починали потроху коритися Тетерѣ, побачивши, що Татаре руйнують и палять села, а людей забирають цѣлыми товпами въ неволю, не розбираючи нѣ полу, нѣ вѣку. Оденъ слѣдомъ другого корилися по̂дъ короля и не сперечувалися приймати на посто̂й польске во̂йско прибожаньски̂ мѣста Брацлавъ,[1] Бершадъ,[2] Ладыжинъ,[3] Тростяниця,[4] и инши̂. Душею повстаня на Подо̂лю бувъ якійсь часъ полковникъ Остапъ Гоголь, доки Поляки не забрали єго сына, котрый вчився у Львовѣ и загрожали замордувати єго; батько, що бъ спасти житє сыну, покорився королю. Мо̂цнѣйше во̂дъ усѣхъ устоювавъ Умань. Сацько Туровець и майоръ Свиньинъ повѣдомляли Бруховецкого, що Поляки безъ перервы загрожують мѣсту, але Уманцѣ твердо триматимуться, доки не прийде по̂дмоги во̂дъ гетьмана.
Ставище на останку здалося 8. жовтня, дальше терпѣти голоднечу не стало снаги, та й стрѣлянє зъ гарматъ майже чи не всѣ житла зруйнувало; доводилося въ осѣнню негодь перебувати на дворѣ по̂дъ дощемъ ворожихъ выстрѣло̂въ. Обложенцѣ були приневолени̂ прохати помилованя и вырядили своихъ священико̂въ вмовитися про капітуляцію.
„Нема що говорити зъ вами, промовивъ до нихъ Чернецкій зъ запаломъ: ко̂лька разо̂въ я радивъ вамъ здатися на ласку, а вы нехтували нею! Ото жь теперь не стоите вы милосердя. Здавайтеся на имя короля; заприсягайте на вѣрно̂сть и поко̂рливо̂сть єму, во̂дчинѣть браму, не ставлячи жаднои умовы, коли бажаєте, що бъ я ощадивъ вамъ житє, але приведѣть до мене своихъ баламуто̂въ и верховоднико̂въ“.
Ставищане звязали и привели до Чернецкого 13 чоловѣка и мѣжь ними отамано̂въ Чопа и Подобню. Буланый втѣкъ ранѣйшь. Приведеныхъ людей Чернецкій во̂ддавъ по̂дъ варту Тетерѣ, котрый тодѣ вже повернувся зъ свого походу на Приднѣстрянщину. Поляки розжилися въ Ставищѣ численно на бо-
