вызначивъ магазинъ во̂йсковыхъ припасо̂въ. Маховскій выйшовъ на повстанцѣвъ, та не здолѣвъ зъ ними и замкнувся въ Бѣло̂й Церквѣ. На выручку до него по̂до̂йшовъ Тетера; тодѣ Сулимка рушивъ во̂дъ Бѣлои Церквы.
Тетера злучився зъ Маховскимъ. Съ Тетерою були правобережни̂ козаки, котри̂ лишилися вѣрными королю; а у Маховского було ко̂лька тысячѣвъ Поляко̂въ и бѣлоцерко̂вскій полкъ козако̂въ; та прибуло ще значно охочои шляхты. Зъ сими силами Тетера и Маховскій прогнали повстанцѣвъ до Рокитнои.[1] Въ бою полягъ головою и самъ Сулимка. Выговскій перебувавъ тодѣ въ Хвастовѣ[2] и во̂дто̂ля выдавъ універсалъ, скликаючи на соймикъ въ Житомиръ шляхту съ кієвского воєводства, и чекавъ зъѣзду єи. Выговскій выдававъ, що во̂нъ не вмѣшується до козацкого повстаня, що козацки̂ справы не єго дѣло; во̂нъ пильнує коло самои лишень шляхты. Але шляхта не няла вже єму вѣры. Поляки зъ намовы єго ворого̂въ не слухалися єго и гомонѣли, що во̂нъ зрадникъ. Дочувшись, що дѣється по̂дъ Бѣлою Церквою, Выговскій рушивъ и самъ туды съ Хвастова, що бъ побачитися и переговорити съ Тетерею. Але Тетери тодѣ вже тамъ не було: во̂нъ вдався за повстанцями по̂дъ Рокитну. Выговскій поѣхавъ туды жь. Въ Рокитно̂й прийшовъ до Выговского зазывъ во̂дъ Маховского на раду у Корсунь. Маховскій не долюблювавъ Выговского давно вже; одначе не посмѣвъ бы надужити своєи власти и заподѣяти єму що злого, коли бъ Тетера не показавъ єму королѣвского приказу выкорѣняти заво̂дчико̂въ повстаня и не наустивъ єго, що Выговскій то й єсть головою усеи колотнечи. Въ Корсуни у Маховского сидѣвъ вже Тетера и ко̂лька пано̂въ и нѣ-бы-то складували во̂йскову раду.
„Треба намъ помѣркувати, якимъ робомъ затихомирити повстанє и выкорѣнити заво̂дчико̂въ, котри̂ баламутять наро̂дъ“, промовляли радни̂ до Выговского, и наче бъ то вымагали єго порады.
Выговскій бувъ добрымъ бесѣдникомъ и розпочавъ промову, коли зъ разу перебивъ єго Маховскій и Тетера и зъ усего голосу стала обзывати єго зрадникомъ и керманичемъ
