Отаки̂ смутни̂ обставины такъ опанували по Украинѣ, що Украинцѣ не тямили, до кого имъ приставати и хапалися то за се, то за те, за що вхопитися въ якій часъ було можливымъ. Тымъ-то у нихъ доволѣ часто зраджували и приставали вони то до однои, то до другои воюючои стороны. Доволѣ було такихъ, що сегодня стояли за царя, а завтра переходили по̂дъ короля: съ по̂дъ уряду Бруховецкого переходили по̂дъ урядъ Тетери, то зновъ съ по̂дъ Тетери до Бруховецкого.
Тодѣ якъ Богунъ потайно умовлявся зъ Бруховецкимъ знѣвечити королѣвске во̂йско, въ Глуховѣ, котрый держався царя, показалася зрада царю, що бъ по̂дпособити королю. Въ грамотѣ, котру выдавъ царь протопопу Шматковскому говориться, що коли король уво̂йшовъ въ Сѣверщину, такъ въ Глуховѣ мѣжь козаками була умова передати мѣсто королю. Урядника надъ царскими ратниками Аврама Лопухина засадили въ тюрму и мучили, а 30 чоловѣкъ Москалѣвъ засыпали землею; та протопо̂пъ Шматковскій спинивъ колотнечу. Во̂нъ лаявъ глухо̂вского полковника Кирила Гуляницкого и клявъ єго за таке звѣрство; во̂нъ вызволивъ и переховавъ у себе въ домѣ двохъ попо̂въ и шестеро „дѣтей боярскихъ“, и не давъ замордувати решты царскихъ ратнико̂въ. Не вѣдаємо якимъ робомъ була на останку затихомирена отся колотнеча, але заразъ по̂сля того, якъ король вырушивъ во̂дъ мѣста, уво̂йшовъ у Глухо̂въ Бруховецкій и, скаравши зраднико̂въ, постановивъ на полковника въ Глуховѣ Василя Черкашеницю. Тодѣ Глухо̂вцѣ вырядили до царя спершу во̂йта зъ сотникомъ, а пото̂мъ и протопопа Шматковского прохати запомоги, бо глухо̂вскій повѣтъ вельми поруйновано. Протопо̂пъ выпрохавъ у царя землю и дозво̂лъ збудувати церкву Успенія Богородицѣ на тому мѣсцѣ, де царскихъ ратнико̂въ позасыпувано землею. Слѣдомъ за нимъ и архієпископъ Лазарь Барановичь прохавъ у царя ласки и запомоги на полагодженє новгородъ-сѣверского монастыря, вельми пошкодженого стрѣлянємъ зъ гарматъ, тодѣ якъ Поляки по̂дходили по̂дъ мѣсто.
