стрѣляли въ повѣтре. Опо̂сля довѣдалися, що козаки зробили такъ навмысне, умовившись напередъ зъ обложенцями, що бъ нашкодити Полякамъ.
Бо̂й не стихавъ, ажь по сами̂ сумерки. Въ ночи Поляки зарадилися збирати тѣла повбиваныхъ, що бъ похоронити: Глухо̂вцѣ зробили на нихъ нападъ и багацько ихъ перебили.
Отакъ не вдалися Полякамъ замахи добути Глухо̂въ: а коштували вони имъ вельми багацько. Сучасни̂ Поляки спасенє Глухова звертали на хоробро̂сть и дотепно̂сть Дворецкого. Тымъ часомъ велика холоднеча шкодила Полякамъ: жовнѣры, несучи во̂йскову працю, терпѣли во̂дъ морозо̂въ, не мали нѣ добрыхъ пристановищь, нѣ вдово̂ль провізіи и фуражу.
Звернувши увагу на таки̂ обставины, де-хто съ тыхъ пано̂въ, що оточали короля, почали радити, зняти облогу и йти геть. Король суперечивъ, не згоджувався и говоривъ: „Якъ можна! вся Московщина тремтить во̂дъ насъ, а тутъ якесь плюгаве мѣсточко хвалитиметься, що мы єго не одолѣли“. Ще бо̂льшь нѣжь король заперечувавъ знимати облогу Чернецкій; во̂нъ промовлявъ: „Правда, що нашихъ полягло велика сила, та чей же и у ворога не мало пропало, не мало и раненыхъ знемогає. Зробѣмо ще разъ приступъ, попробуймо по̂до̂рвати валъ; вони чи ради̂, чи не ради̂, а мусять здатися. Чернецкого поважали за єго хоробро̂сть и во̂йскову умѣло̂сть, єго послухали; але жь прийшла звѣстка, що Бруховецкій съ козаками, та Ромодановскій зъ московскимъ во̂йскомъ наступають на Поляко̂въ. Отсе й примусило Поляко̂въ залишити добуванє Глухова. Стали готовитися зустрѣти неприятеля у во̂дкрытому бою. Приладнали табо̂ръ до боєвничого походу, и не велѣли розпрягати коней нѣ въ день, нѣ въ ночѣ.
Наставъ бо̂й, подробицѣ котрого списани̂ у Величково̂й лѣтописи. Ся лѣтопись инколи буває непевною, тымъ-то мы не вважаємо за историчну певно̂сть списаныхъ у Величка подробиць сего бою; а бо̂льше нѣде не доводилося намъ надыбати описаня сего бою. Але що бо̂й бувъ справдѣ, про се свѣдчить царска грамота 1665 р., котрою надає Бруховецкому боярске званє. Въ то̂й грамотѣ повѣдається, що Бруховецкій вкупѣ зъ Ромодановскимъ билися проти короля. Бо̂й не выпавъ на руку Полякамъ; бо по̂сля него, якъ то̂лько смерклося, вони рушили на Новгородъ-Сѣверскій. Поляко̂въ полохало, що бъ не на-
