Сторінка:Мыкола Костомаров. Руина І. Гетьманованє Бруховецкого (1892).djvu/151

— 143 —

земныхъ справъ, бо во̂нъ повнѣйшій и вѣрнѣйшій. Хмельницкій пише ханови: „Що мы писали про поновленє присяги мѣжь козаками и Татарами, то се сталося не по моѣй волѣ, а по волѣ всего во̂йска, бо умовы, що склалися по̂дъ Камянцемъ (жванецка умова въ студнѣ 1653 року), нѣ до чого не привели й мы й доси не маємо во̂дъ короля привилеѣвъ на зборо̂вски̂ умовы; навпаки тому, замѣсць мира — велика колотнеча и во̂йна; та то ще и де-хто зъ во̂йска вашои ханьскои милости вчинили намъ велики̂ кривды, а черезъ те во̂йско наше впало въ непевно̂сть. Коли жь мы упевнилися въ незмѣнно̂й прихильности вашои царскои милости и въ вѣчно̂й незломно̂й присязѣ, то мы дякуємо вашо̂й царско̂й милости, а сами̂ обѣцяємо, що навѣки вѣчни̂ нѣколи не зломимо нашои присяги й буде вона тежь незломною и по̂сля насъ для потомко̂въ нашихъ, въ чо̂мъ свѣдчимося Богомъ й ту присягу теперь понавляємо, бажаючи зберегти єѣ на вѣки, хиба яка небудь значна немило̂сть буде намъ во̂дъ вашои царскои милости черезъ брехнѣ ворого̂въ. Богъ бачить, мы того не волимо, а найнижше просимо вашу царску мило̂сть, коли стане хто брехати на насъ, не до̂ймайте тому вѣры. Наши̂ вороги брешуть на насъ, а тутъ сами̂ копають ямы по̂дъ нами. Мы забезпечилися домовленымъ миромъ и чекали привилеѣвъ королѣвскихъ на зборо̂вски̂ умовы, але замѣсць згоды прибувъ Потоцкій зъ во̂йскомъ польскимъ и съ пятьма тысячами Угро̂въ и Волохо̂въ, надъ котрымъ отаманує Глігаръ Гурмасъ. Вони напали на насъ, зруйнували багато мѣсточокъ и, вбиваючи людей, вдерлися по̂дъ самый Умань. Але зъ ласки Божои вони не мали собѣ утѣхи и мусили вертатися назадъ зъ великою для себе шкодою. Отъ же до насъ доходить звѣстка, що вони збирають ще бо̂льши̂ силы на насъ, а Радивилъ зъ во̂йскомъ наближається до Любеча и Лоєва. Коли жь и дальше во̂йско ихъ наступатиме на насъ, поко̂рно просимо вашу царску мило̂сть за спомогаючи̂ силы, зго̂дно зъ нашою присягою. Мы повинни̂ будемо заслужити се нашою обопо̂льною послугою проти кожного ворога. Що жь до Москвы, що мы зъ нею вступили въ приязнь, то мы се зробили за порадою вашои царскои милости, бо коли Поляки зво̂дусѣль закликають на насъ ворого̂въ, то чому жь и намъ зъ ними не чинити такъ само, красше жь намъ мати приятелѣвъ во̂дъ стороны Смоленьска та иншихъ городо̂въ королѣвскихъ. Що жь