Пишучи историчну монографію про Богдана Хмельницкого, я обертався тодѣ до всѣхъ архіво̂въ, де можна було сподѣватися, знайти письменни̂ жерела про добу, яку мавъ описувати, а про те не все можна було бачити й перечитати, бо шановни̂ особы, завѣдуючи̂ тыми архівами, маючи на увазѣ ро̂зни̂ погляды, не скро̂зь и не до всего допускали мене. Черезъ се въ мою монографію не вво̂йшло дещо съ письменныхъ документо̂въ, котри̂ вызначени̂ у мене въ списѣ жерелъ, якими я користувався. Недавно, працюючи въ архівѣ чужоземныхъ справъ въ Москвѣ надъ матеріялами до исторіи Украины въ ко̂нцѣ XVII. и початку XVIII. вѣко̂въ, трапилось менѣ надыбати значне число документо̂въ, що тычаться до Богдана Хмельницкого, и мѣжь ними чимало такихъ, що й доси були невѣдоми̂. Дякуючи ласцѣ пана управителя головного московского архіву чужоземныхъ справъ, барона Ф. А. Бюлєра, и по̂длеглыхъ єму уряднико̂въ (котрыхъ ласка и готово̂сть до послуги варти̂ найвысшои вдячности), я мавъ змогу передивитися си̂ документы и зъ дивованємъ побачивъ тамъ дещо такого, що, по̂сля належитого поро̂внаня и обмѣркованя, повинно перемѣнити не то̂лько мо̂й, а и въ загалѣ усвоєный наукою поглядъ на особу Богдана Хмельницкого и на характеръ єго многозначного часу.
