кати. Воєвода скликавъ раду зъ своихъ по̂дурядныхъ и стали радитися, що имъ дѣяти?
„Мы нѣчого бо̂льшь не вдѣємо, лишень треба выбератися. Що тутъ насъ, усѣхъ на все чоловѣко̂въ 200, а въ нихъ тысячѣвъ зъ вѣсѣмь буде. Крѣпости въ Гадячѣ нема жаднои, де бъ намъ можна було пересидѣти, не можна намъ встояти, и сами̂ пропадемо и цареви жаднои користи съ того не буде“.
Прирадили выбиратися, та то̂лько лишень воєвода почавъ выряджати зъ мѣста своихъ ратнико̂въ, козаки заступили имъ дорогу, и зачинили браму. Бруховецкій не то що не таився вже зъ своєю зрадою, але явне глумився и глузувавъ съ царскихъ ратнико̂въ. Наказавши, що бъ ратники зъ доброи волѣ выбралися зъ мѣста, во̂нъ згодя велѣвъ козакамъ не выпускати ихъ. Роспочалася бо̂йка. Ратники вже й не думали нападати, а во̂дбивалися лишень, та во̂дборонялися. На чолѣ козако̂въ, котри̂ загороджували ратникамъ дорогу, стоявъ Иванъ Бугай. Во̂нъ зацѣдивъ по головѣ Огарева. Раненый Огаревъ ледви вспѣвъ выскочити зъ своими людьми за мѣсто, за те иншихъ козаки трощили безъ ощадку, такимъ чиномъ пропало 70 стрѣльцѣвъ и 50 жовнѣро̂въ царскихъ. Съ тыхъ, що поспѣли выбратися по переду, 30 ратнико̂въ козаки не здо̂гнали, але вони пово̂дморожували собѣ руки, ноги, лиця и попропадали на шляху. Останнихъ козаки привели назадъ въ мѣсто, мѣжь ними бувъ и Огаревъ. Во̂нъ упрохавъ, що бъ єго во̂двели до гадяцкого протопопа, а сей кликнувъ цилюрика, котрый вдававъ, що вспѣє гоити раны. Захопили Огарева жѣнку, опростоволосили єѣ и наглумилися зъ неи, водили єѣ по мѣсту, одрѣзали у неи одну цицьку. Оденъ съ тыхъ Нѣмцѣвъ, що були въ царскому во̂йску, росповѣдавъ, що въ той тяжкій день, господарь єго помешканя, чоловѣкъ доброи душѣ, переховавъ єго въ лёху и державъ тамъ три днѣ, доки не вгамувалася народня зло̂сть, а пото̂мъ выпровадивъ єго въ мѣсто Камѣнне[1] за три милѣ во̂дъ Гадяча. Полковнико̂въ Гульца и Графа и по̂дполковника Еренстра во̂ддали по̂дъ варту отаманови Ивану Берлятникови, а во̂нъ порозсылавъ ихъ по ро̂жныхъ мѣстахъ.
Прогнавши отакимъ лицемѣрнымъ чиномъ царского воєводу и ратнико̂въ, Бруховецкій бажавъ такою жь стежкою
- ↑ Село Лебединьского пов. въ Харко̂вщинѣ, бо̂ля р. Псёлу.
