воєводъ: сосницкого — Лихачева, батуриньского — Клокачева и глухо̂вского — Кологривова. Новгородсѣверскій воєвода — Квашнинъ 30. сѣчня и 4. лютого повѣдомлявъ, що до мѣста прибули по гетьманьскому наказу яки̂сь козаки; мешканцѣ заразъ до нихъ поприставали и въ купѣ зъ ними похваляються перебити царскихъ ратнико̂въ. А 8. лютого глуховскій воєвода, подавъ звѣстку, що въ Глухо̂въ прибуло 1500 ко̂нныхъ и пѣшихъ Запорожцѣвъ; Глухо̂вцѣ заразъ почали зъ ними радитися, якимъ робомъ прогнати воєводу и царскихъ ратнико̂въ. У воєводы усѣхъ ратнико̂въ було 341, и встояти зъ ними не було въ єго надѣѣ. Стародубскій воєвода Игнатъ Волконьскій 5. лютого листувавъ Шереметеву, що стародубскій полковникъ зрадивъ царю, выставивъ козацку сторожу, коло мѣста, де сидѣвъ воєвода и наказавъ не пускати до него на по̂дмогу ратнико̂въ, коли ѣхатимуть яки̂ гонцѣ до воєводы або во̂дъ воєводы, такъ переймати ихъ и приводити до него, до полковника. Волконьскій додавъ, що въ него лишень 250 ратнико̂въ и пороху омаль, оборонятися трудно.
Почали тодѣ Украинцѣ ворогувати не то̂лько съ царскими ратниками, а и съ кожнымъ, хто бувъ Москалемъ зъ родоводу. Ѣхали крестяне Москалѣ на по̂дводахъ и везли припасы въ Кієвъ, въ Батуринѣ бо̂ля мѣсцевои брамы перестрѣли ихъ Украинцѣ, забрали коней и возы, четырёхъ крестянъ вбили на смерть, а останни̂ хочь и повтѣкали, такъ ихъ переймали въ иншихъ мѣстахъ: въ Королѣвцѣ и по селахъ коло него ихъ роздягали, голыми стояли бо̂ля нихъ зъ сокирами надъ шиями, трусили, чи не везуть якихъ листо̂въ, и мовили до нихъ: „Коли листо̂въ не маєшь — живый будешь, а знайдемо листы, голову тобѣ во̂дотнемо.“
Украиньски̂ мужики зъ намовы Запорожцѣвъ, по̂досланыхъ Бруховецкимъ, смѣливо гукали: „Отъ прийшовъ часъ усѣмъ намъ поробитися во̂льными козаками, и по всѣхъ украиньскихъ мѣстахъ треба повытинати царскихъ воєводо̂въ и ратнико̂въ“. Черниго̂вскій воєвода Андрѣй Толстой пересылавъ черезъ капітана царскихъ грошей 2700 р., Украинцѣ напали на него, гроши во̂до̂брали, а жовнѣро̂въ, яки̂ були съ капітаномъ, перебили. Згодя въ лютому черниго̂вскій полковникъ Само̂йловичь съ полками черниго̂вскимъ и полтавскимъ облягъ воєводу въ замку и безъ перервы турбувавъ єго, палячи
