Украинцѣ покоштували на собѣ чуже для нихъ московске урядованє. Мѣщане и посполити̂ повинни̂ були давати податки зъ домо̂въ (подымне), зъ воло̂въ, съ коней, зъ медо̂въ, съ пасѣкъ, зъ млыно̂въ, зъ шинко̂въ. Си̂ податки збирали чужи̂ люде и не призвычаєнымъ робомъ. Вся вагота збираня, давно ставша осоружною московскому народови, теперь лягла на Украину. Здирство, хабарѣ, звѣрске обходженє, все, чимъ вславлялися московски̂ урядники, все те зъявилося на Украинѣ, а до того ще зъ незвычайною, невпинною гвалтовностею, неначе въ краю забраному. Становище жь краю не такимъ було, що бъ оти̂ податки можна було збирати по̂дручно, до ладу, не ображаючи. Не було на Украинѣ нѣ безпечности, нѣ спокою, татарски̂ напады безъ перервы пустошили край; села й хуторѣ страчували несподѣвано цвѣтъ своихъ мешканцѣвъ, котрыхъ забирали въ полонъ. Господарь не вспѣє збудуватися, або полагодити будо̂влю, якъ єѣ зруйнують на ново. Хлѣборобъ працювавъ, не тямлячи, хто споживе плоды єго працѣ: за доброго врожаю хлѣбъ на поляхъ вытоптували татарски̂ конѣ, оселю єго палили, и самъ во̂нъ мусѣвъ вештатися, не знаючи де прихилити голову? Коли не довелося куды втѣкти, мусѣвъ вмирати зъ голоду. Найблагодатнѣйша краина, котрои достаткамъ задивлялися люде, теперь була опустошена, зжебрачена! Коли отъ робили описъ, скро̂зь домагалися по̂льгъ, и деяки̂ мѣста тодѣ ослобонили во̂дъ оподаткованя, примѣромъ въ Нѣжинѣ не брали податко̂въ за воло̂въ и коней, а обмежилися однымъ подымнымъ. Зъ усѣхъ усюдъ приходили проханя, ослобонити во̂дъ новыхъ податко̂въ. Видко стало, що не великимъ розжилася царска скарбниця зъ Украины.
Але жь не то̂лько воєводы, та збо̂рщики були тягаремъ поспо̂льству, и козацкій урядъ давався єму въ знаки. Гетьманъ мавъ тодѣ таки̂ полки, въ котрыхъ не було вызначеного мѣсця; то були примѣромъ „купы“, що, зо̂бравшись на Правобережѣ, попереходили на лѣвый бо̂къ Днѣпра. Въ „купахъ" були не сами̂ лишень Украинцѣ, а й чужинцѣ-Волохи, Сербы, Поляки, що поприходили служити въ Гетьманщину. Ихъ розставляли „на межѣ“, се бъ то вызначали таки̂ мѣсця, де мешканцѣ мусѣли удержувати ихъ, пускати въ хату, давати имъ кожухи, рукавицѣ, годувати коней. Отакъ по батуриньскому повѣтѣ були розстановлени̂ тодѣ козаки Думитрашка-Райча (єго пото̂мъ
