насъ, просто мовивши, се значить, выкорѣнятимуть насъ. Выхваляєтесь, що во̂йна ско̂нчилася, а яка съ того користь православно̂й церквѣ? Онъ у Витебску не во̂льно мати жаднои православнои церкви. А въ Полоцку одна була, такъ и ту спалили, а новои будувати не можна, боронять. Те жь саме и скро̂зь по мѣстахъ, котри̂ во̂до̂йшли во̂дъ царя. Вы звыкли вважати насъ наче не розумный товаръ: сами̂ собѣ, безъ насъ, порадилися, яки̂ мѣста собѣ лишити, а якими поступитися; а забули, що ти̂ мѣста вы здобули не своєю силою, а Божою запомогою, та нашою хоробростю и кровю. Мы, хочь и во̂вцѣ, та во̂вцѣ Христови̂, выкуплени̂ єго св. кровю, а не безсловесни̂. Часто чуємо, якъ ваши̂ Москалѣ отакъ судять: „Во̂льно королю, яку хоче вѣру держати въ своєму царствѣ; воленъ во̂нъ и православни̂ церкви обертати на уніятски̂, та на костелы“. Ба! нѣ, такъ воно не буде! Ще Господь Богъ не попустить насъ въ неволю. Король тямить, що предки наши̂, яко во̂льни̂ зъ во̂льными, и ро̂вни̂ зъ ро̂вными зложили съ Поляками одну державу, зъ однымъ державцемъ, народною волею выбранымъ и затвердженымъ присягою. А въ тому ярмѣ, котре твоя мило̂сть намъ радить, нѣ батьки наши̂, нѣ мы не звыкли ходити. Радишь намъ съ по̂дданьства короля перейти на по̂дданьство цареви, не будь ты руйнувателемъ закону, положеного комісарями обохъ народо̂въ. Писано 2. сѣчня 1668 р.“
Въ такому змыслѣ йшла и розмова Грицька Дорошенка съ Тяпкиномъ. Грицько дорѣкавъ московскому урядови, чому во̂нъ не давъ украиньскимъ посламъ бути на радѣ съ польскими и московскими, коли вмовлялися на згоду! чому давъ выбирати на урядованє не съ природныхъ козако̂въ, говоривъ, що спо̂лка съ Татарами потрѣбна козакамъ, що бъ оборонятися во̂дъ Поляко̂въ и выявлявъ острахъ, що коли царь по̂де нѣ бы на прощу въ Кієвъ, то почне всѣмъ во̂йскомъ по̂дсобляти Полякамъ проти козако̂въ. На останку Дорошенкови̂ по̂сланцѢ промовили:
„Мы всѣ заднѣпряньски̂ козаки готови̂ перейти по̂дъ руку до царя, абы у насъ на Украинѣ не було московскихъ воєводо̂въ, московскихъ залогъ и жадного московского урядника, и що бъ нашихъ козацкихъ правъ и во̂льностей не рушили. Та що бъ надъ цѣлою Украиною обохъ боко̂въ Днѣпра гетьманувавъ самъ Петро Дорошенко и жадныхъ поборо̂въ на царя
