Гетьманового брата Грицька выпущено зъ неволѣ, а Петро Дорошенко, дякуючи за се цареви, прохавъ выпустити на волю и Грицькову жѣнку и иншихъ бранцѣвъ, котри̂ були въ неволѣ въ Московщинѣ. Въ груднѣ Шереметевъ вырядивъ до Дорошенка гонцѣвъ Василя Дубеньского оповѣстити гетьмана, що украиньски̂ бранцѣ выпущени̂ съ полону. Разомъ Шереметевъ наказавъ гонцеви, абы во̂нъ поговоривъ зъ Дорошенкомъ и вывѣдавъ єго напрямокъ.
Дубеньскій державъ зъ гетьманомъ таку розмову: Дубеньскій именемъ Шереметева усовѣщавъ гетьмана, абы во̂нъ зрѣкся „поганого агаряньского улещуваня“, а яко христіянинъ служивъ бы обомъ христіяньскимъ державцямъ — Московскому и Польскому.
Дорошенко во̂дповѣвъ :
„Я й самъ бажаю держатися купы съ православными христіянами и будучи по̂дъ высокою царскою рукою — лягти головою проти ворога, то̂лько жь и во̂дъ Татаръ намъ не можна во̂дректися. Але воно ось чого такъ: вмовилися мы съ польскимъ короннымъ гетьманомъ Яномъ Собѣскимъ, що буде догово̂ръ съ королемъ на соймѣ. Ото жь и треба зачекати, що скаже соймъ. Собѣскій обѣцявъ, що менѣ вернуть Бѣлу-Церкву, та й доси сего нема, а коли й по̂сля сойму менѣ єѣ не во̂ддадуть, такъ я єѣ добуватиму самъ съ Татарами“.
На се Дубеньскій промовивъ: „Бояринъ Шереметевъ вѣдає, що Татаре замышляють воювати украиньски̂ мѣста, котри̂ по̂дъ царскою рукою: великій державець бажає, що бъ ты, гетьмане, памятуючи Бога и святу христіяньску вѣру, не выряжавъ Татаръ руйнувати христіяньскихъ церковь, та кровь лити, та й самъ зрѣкся бъ спо̂лки зъ ними. За се тобѣ буде во̂дъ Бога ласка и душу свою спасешь во̂дъ погибели вѣчнои.“
„Чую, мовивъ Дорошенко: ото жь хочь Шереметевъ и довѣдався, що Татаре воюватимуть царски̂ украиньски̂ мѣста, а я про се нѣчого не чувъ и безъ моєи волѣ Татаре не по̂дуть воювати Украину. И вони и я маємо ворого̂въ и близше. Си̂ наши̂ вороги Поляки. Много лѣтъ служили мы Польскому королю, а до чого дослужилися?! до того, що Поляки нашои вѣры церкви повернули до уніи. Отъ же, такъ воно, що король дасть менѣ, гетьману, и старшинѣ привилей на всяки̂ во̂льности, а далѣ нашле своихъ Поляко̂въ и Нѣмцѣвъ, а си̂, во̂льности
