що треба спинити ворохобню московскимъ во̂йскомъ, а на своихъ козако̂въ во̂нъ не сподѣвається, бо мѣжь ними доволѣ є такихъ, що можуть стати заво̂дчиками.
Въ Москвѣ мѣжь иншимъ Донець переказавъ, що Запорожцѣ ремствують на гетьмана за те найважнѣйше, що во̂нъ выпрохавъ у царя на Украину воєводо̂въ, ратнико̂въ и переписчико̂въ.
Дня 26. червця Донцеви дано царску грамоту до гетьмана. „Довѣдалися мы, стояло въ грамотѣ, що по украиньскихъ мѣстахъ лихи̂ люде складають недобри̂ рады про зборы грошима и хлѣбомъ на прохарчованє ратнико̂въ и вважають собѣ ваготою те, що, ради ихъ обороны, наши̂ ратники перебувають въ мѣстахъ. Переписчико̂въ мы вырядили не на те, що бъ дратувати наро̂дъ, а що бъ забезпечити єго; та й вырядили мы ихъ лишень по вашому проханю, се бъ то по проханю гетьмана, полковнико̂въ, старшины, сотнико̂въ, старшины и чернѣ, на чому мы, великій державець вамъ и всему поспо̂льству поняли вѣры и теперь сподѣваємося, удержувати и харчувати нашихъ ратнико̂въ, выряженыхъ до васъ за для обороны и заступництва, безъ жадного гнобленя украиньского народу“. Бруховецкому наказувавъ царь радитися зъ Шереметевымъ про те, якимъ чиномъ спиняти легкодухихъ людей и не обважняючи народа, харчувати царскихъ ратнико̂въ по украиньскихъ мѣстахъ.
Разомъ зъ нещасливымъ дѣломъ Лодыженьского выпала друга рѣчь въ Полтавѣ. Дня 9. червця прийшовъ до Кикина въ Гадячь наказъ ѣхати въ Полтаву, выслѣджувати спо̂рки и непорозумѣня полтавского воєводы Волконьского и єго Москалѣвъ съ полтавскимъ полковникомъ Витязенкомъ, козаками и поспо̂льствомъ. Полтавцѣ жалѣлися, що воєвода и ратники беруть зъ нихъ не належно поборы, чинять надсиля, однимають у козако̂въ млыны, а воєвода жалѣвся, що полковникъ не живе зъ нимъ въ ладу, не дає збирати въ царску казну податко̂въ съ проѣзжихъ и розставляє свои варты на ярмаркахъ и въ слободахъ. Кикинъ выслѣдивъ неладъ въ урядованю воєводы: сей бравъ податки зъ медо̂въ не лишень съ поспо̂льскихъ самыхъ, а й съ козацкихъ черезъ те, що переписчики деякихъ козако̂въ повписували въ поспо̂льство. На Украинѣ бувъ отакій звычай: люде звалися на ро̂жни̂ призвища, у иншого
