вому Ждану-Рогу и всему запорозкому товариству, нарядити слѣдство про замордованє ханьского гонця, выслѣдити, чи не було тутъ по̂дослано злодѣѣвъ во̂дъ Дорошенка и на останку покарати душегубо̂въ на смерть. А Лодыженьского во̂дпустити въ Крымъ и провести єго до першого татарского мѣста Шекерменя, та разомъ зъ Лодыженьскимъ выпустити и тыхъ Татаръ, що були съ ханьскимъ гонцемъ и втекли во̂дъ смерти, вернувши имъ усе, що взято було у нихъ.
Кикинъ прибувъ у Гадячь до Бруховецкого 15. мая. Гетьманъ, перечитавши царскій наказъ, вырядивъ на Сѣчь гадяцкого полкового осаулу Ивана Донця, переказати кошовому царску волю.
„Се все коить проклятущій Дорошенко, мовивъ Бруховецкій до Кикина; во̂нъ по̂дсылає на Запороже своихъ по̂сланцѣвъ, хоче перетягти на свою ручь товариство. Боязко менѣ, коли бъ во̂нъ своимъ лукавствомъ не спокусивъ кошового. И до насъ сюды заходять зазывни̂ листы и во̂дъ Дорошенка и во̂дъ Крымского хана: по̂дмовляють старшину и поспо̂льство злучитися зъ ними.
Въ Сѣчѣ тымчасомъ, ще доки прибувъ гетьмано̂въ по̂сланець Донець, 12. мая зсадили кошового отамана Ждана-Рога и выбрали натомѣсць другого, та й стали гомонѣти на радѣ, що дѣяти съ царскимъ гонцемъ?
„Треба знайти тыхъ, що замордували ханового гонця, промовивъ зсадженый кошовый Жданъ-Ро̂гъ.
„А якъ ты ихъ знайдешь? гомонѣли козаки: Самъ ты мусишь тямити, хто замордувавъ, бо гонцеве добро у тебе въ куренѣ“.
Потрусили Ждано̂въ курѣнь и справдѣ знайшли тамъ лукъ, стрѣлы и шапку-мисюрку (залѣзну).
„Ось воно де мурзине добро!“ гомонѣли козаки. Жданъ во̂дповѣвъ: „Се менѣ козаки подарували, а де вони добули — про те не скажу, не пытавъ у нихъ“.
Козаки нѣчого Жданови не заподѣяли и здається, чи й роспытували єго, хто съ козако̂въ принѣсъ єму оти̂ подарунки.
Дня 15. мая Сѣчовики прирадили выпустити царского гонця и єго рейтаро̂въ, та заразомъ вже выпустити въ Крымъ и Татаръ, товаришѣвъ замордованого гонця ханового. Усѣхъ
